Сучасну техніку модернізують, зазвичай, методом додавання до конструкції нових елементів: електроніки, захисту, зброї тощо.
Вшще на фото модернізація БТР додаванням ґрат захисту від кумулятивних гранат і бойового модуля:
Проте інколи техніка, навіть позбавлена певних елементів, успішно функціонує. Ось, наприклад, цей F-15:
Сів більш-менш нормально, але на набагато більшій швидкості, ніж належить - 260 вузлів замість 140. Застосував гак на 30% довжини аеродрому, але той відірвало через швидкість, хоча він зумів зменшити швидкість до 100 вузлів (280 км\год). F-15 зупинився не доїхавши 6 метрів до кінця смуги. І тільки обернувшись щоб привітати навігатора льотчик побачив, що немає крила. Із заводу-виробника в Штатах приїхало кілька провідних аеродинаміків щоб розібратися з тим, що сталося.
Спершу вони не могли повірити й говорили, що таке неможливо. Але вимушені мати справу з реальним фактом припустили, що широке днище фюзеляжу і висока швидкість створили достатню підйомну силу для польоту як у ракети. Через кілька місяців на літак встановили нове крило й він знову літав.
Тому в мене й виникла ідея модернізувати в варіант МіГ-29 Supersonic методом обрізання. Купив на Петрівці модель за 70 грн, кілька годин, й ось що вийшло:
Спершу вони не могли повірити й говорили, що таке неможливо. Але вимушені мати справу з реальним фактом припустили, що широке днище фюзеляжу і висока швидкість створили достатню підйомну силу для польоту як у ракети. Через кілька місяців на літак встановили нове крило й він знову літав.
Тому в мене й виникла ідея модернізувати в варіант МіГ-29 Supersonic методом обрізання. Купив на Петрівці модель за 70 грн, кілька годин, й ось що вийшло:
Жовтим кольором позначив потрібні зміни. На відміну від F-15 винищувач МіГ-29 потрібно перекомпонувати в аеродинамічно нестійкий з ЕДСУ. Тоді під час зльоту-посадки стабілізатор буде створювати підйомну силу, а не зменшувати її:
У цього аеродинамічно нестійкого з ЕДСУ Су-27 під час зльоту видно, як стабілізатор створює підіймальну силу:
Ну, а конструктивно, разом з носовою стійкою МіГ-29 Supersonic, пропоную створити новий пристрій створення підіймальної сили у вигляді компактного, такого, що складається разом з шасі багатоелементного крила - багатоплан.
Тоді і V-подібний стабілізатор, і інтегральний фюзеляж, і компактне, таке, що складається разом з шасі крило-багатоплан, разом будуть створювати підіймальну силу достатню для прийнятних швидкостей на зльоті-посадці з ракетами повітря-повітря.
Приблизно такі гратчасті крила як в Точка-У: на складах таких крил достатньо для одного дослідного МіГ-29 Supersonik.
Тобто не буде перевищено обмежень по пневматикам, швидкості початку гальмування й випуску гальмівного парашута й кутам атаки, а техніка пілотування буде доступна стройовим пілотам середньої кваліфікації навіть у сильний боковий вітер.
6 х 500 ФАБ сюди вже не начепиш - не злетить.
Вважаю, що модернізований у такий спосіб МіГ-29 Supersonic стане спроможним досягати надзвукової крейсерської швидкості польоту на максимальному режиму роботи двигунів.
Скло кабіни має бути значно меншим за площею. Й стійким до нагрівання під час тривалого польоту на надзвуковій крейсерській швидкості. Оцініть товщину скла того ж F-22:
Оптимальним було б модернізувати Су-27, вони вже аеродинамічно нестійкі, з ЕДСУ, з кращими ТТХ. Проте я не знаю скільки їх лишилося в льотному стані - 29-х значно більше. Та й ракети встановити такі, що можуть запускатися лише з надзвукових швидкостей з прямоточними двигунами - вони й легші, і взяти їх можна вже зараз від ракет ЗРК, та й летять далі.
Тут можна застосувати крсиве технічне рішення: розміщувати корисне навантаження в зоні "аеродинамічної тіні" гаргроту чи верхньої поверхні фюзеляжу (у стратосфері на крейсерській надзвуковій швидкості МіГ-29 Supersonic буде летіти вже на деяких кутах атаки) - що значно зменшує опір. Зрозуміло, що застосовувати корисне навантаження можливо з напівдіжки.
І взагалі РЛПК - ракети потребують доопрацювання. ФАР ставити дорого, тому варто змінити принцип радіолокації для досягнення більшої відстані виявлення коштом відмови від роботи по землі. Ну, наприклад, принцип повороту фази, як у багатьох радіовисотомірів.
У просторі між капотами двигунів варто розмістити замість ПТБ конформний бак, що складається в пласку конструкцію по мірі витрати палива, об'ємом літрів 3000. Це дозолить після зльоту й набору висоти на режимі роботи двигунів ПФ з підвісками для повітряного бою вийти на крейсерську висоту польоту в стратосфері и розігнатися до надзвукової крейсерської швидкості з майже порожнім ПТБ, що повністю складеться й, на відміну від теперішнього ПТБ, не буде створювати опір польоту, а винищувач продовжить політ з повними внутрішніми баками.
Зрозуміло, що маневровий повітряний бій він вже не буде вести. Тактика застосування така ж як і в F-22: політ на великій висоті з надзвуковою крейсерською швидкістю й знищення згори всього, що нижче й літає.
Як і в перспективного "Гріппена" надзвукова крейсерська швидкість буде відносно невеликою, щоб не перевищити обмежень з нагріву конструкції. Проте й цього буде достатньо для досягнення вирішальної тактичної переваги над левовою часткою авіації окупантів крім МіГ-31 і Т-50.
Проте значно важливішою задачею є оснащення наших винищувачів захистом від випущених по ним ракет.
Можна досить приблизно оцінити площу поверхонь. Площу стабілізатора можна прийняти за 1/3 за площу крила. Отже, площу інших поверхонь, можна прийняти за 2/3. Тому підіймальні поверхні можна розміщувати як на передній, так і на основних стійках шасі.
Навіщо все це?
Щоб бодай щось протиставити Т-50. Авіація НАТО ще не патрулює українське небо.
Надзвукова крейсерська швидкість польоту значно звужує сферу застосування навіть сучасних ЗРК по такому літаку. Модернізований у такий спосіб МіГ-29 Supersonic буде дуже доречним під час звільнення АРК від російських окупантів.
Запропоновані тут технічні рішення - не догма. Оптимальні рішення дадуть матиматичне моделювання й продувки в аеродинамічній трубі.
Я пропоную саму концепцію.
Дослідження цього явища вже проводяться:
https://www.youtube.com/watch?v=MttZDgtORn0
http://forums.airbase.ru/2013/04/t2616--vot-kak-f-15-mozhet.1382.html
http://forums.airbase.ru/2008/03/t60542,3--takoe-vot-kino-posadka-f-15-na-odnom-kryle.html
По світу літає чимало техніки ще фашистської Німеччини. У нас вся техніка ще комуністичної Росії. Всю вищезгадану рухлядь давно вже варто продати й виготовити на наших заводах новенькі винищувачі-бомбардувальники.
Слава Україні!
Перейти до "Тренінги, консультації, послуги"
Продовження теми:
І взагалі РЛПК - ракети потребують доопрацювання. ФАР ставити дорого, тому варто змінити принцип радіолокації для досягнення більшої відстані виявлення коштом відмови від роботи по землі. Ну, наприклад, принцип повороту фази, як у багатьох радіовисотомірів.
У просторі між капотами двигунів варто розмістити замість ПТБ конформний бак, що складається в пласку конструкцію по мірі витрати палива, об'ємом літрів 3000. Це дозолить після зльоту й набору висоти на режимі роботи двигунів ПФ з підвісками для повітряного бою вийти на крейсерську висоту польоту в стратосфері и розігнатися до надзвукової крейсерської швидкості з майже порожнім ПТБ, що повністю складеться й, на відміну від теперішнього ПТБ, не буде створювати опір польоту, а винищувач продовжить політ з повними внутрішніми баками.
Зрозуміло, що маневровий повітряний бій він вже не буде вести. Тактика застосування така ж як і в F-22: політ на великій висоті з надзвуковою крейсерською швидкістю й знищення згори всього, що нижче й літає.
Як і в перспективного "Гріппена" надзвукова крейсерська швидкість буде відносно невеликою, щоб не перевищити обмежень з нагріву конструкції. Проте й цього буде достатньо для досягнення вирішальної тактичної переваги над левовою часткою авіації окупантів крім МіГ-31 і Т-50.
Проте значно важливішою задачею є оснащення наших винищувачів захистом від випущених по ним ракет.
Можна досить приблизно оцінити площу поверхонь. Площу стабілізатора можна прийняти за 1/3 за площу крила. Отже, площу інших поверхонь, можна прийняти за 2/3. Тому підіймальні поверхні можна розміщувати як на передній, так і на основних стійках шасі.
Навіщо все це?
Щоб бодай щось протиставити Т-50. Авіація НАТО ще не патрулює українське небо.
Надзвукова крейсерська швидкість польоту значно звужує сферу застосування навіть сучасних ЗРК по такому літаку. Модернізований у такий спосіб МіГ-29 Supersonic буде дуже доречним під час звільнення АРК від російських окупантів.
Запропоновані тут технічні рішення - не догма. Оптимальні рішення дадуть матиматичне моделювання й продувки в аеродинамічній трубі.
Я пропоную саму концепцію.
Дослідження цього явища вже проводяться:
https://www.youtube.com/watch?v=MttZDgtORn0
http://forums.airbase.ru/2013/04/t2616--vot-kak-f-15-mozhet.1382.html
http://forums.airbase.ru/2008/03/t60542,3--takoe-vot-kino-posadka-f-15-na-odnom-kryle.html
По світу літає чимало техніки ще фашистської Німеччини. У нас вся техніка ще комуністичної Росії. Всю вищезгадану рухлядь давно вже варто продати й виготовити на наших заводах новенькі винищувачі-бомбардувальники.
Слава Україні!
Перейти до "Тренінги, консультації, послуги"
Продовження теми:
Ем-м... нічого сказати.
ВідповістиВидалитиНе літав на 29-му? Відчувається
Видалитирыдал !!!!
ВідповістиВидалитипоплач
Видалитихуясє!!!
ВідповістиВидалитизроби обрізання
ВідповістиВидалитиВпринципі - досить логічний погляд. Якщо крила справді створюють 2/3 аеродинамічного спротиву і на режимі зльоту-посадки - можливо компенсувати їх підйомну силу висувними елементами, як ті, що згадані в статті - то це хороший спосіб робти планер нових літаків, чи модернізувати старі. Видається - такий спосіб цілком би міг мати місце на перспективник БПЛА.
ВідповістиВидалитиАвтор видалив цей коментар.
ВидалитиТак
Видалити