пʼятницю, 3 січня 2020 р.

Технічний обрис перспективного тактичного літака Збройних Сил Повітряних Сил України

Технічний обрис перспективного тактичного літака Збройних Сил Повітряних Сил України 


    Сьогодні актуальною проблемою ефективної діяльності Збройних Сил Повітряних Сил України є заміна всього парку тактичної авіації на єдиний тип тактичного літака, що може успішно знищувати тактичну авіацію противника. Цим противником є РФ. РФ має кілька сотень важких винищувачів сімейства Су-27 типу Су-30, Су-33, Су-34, Су-35. Також на озброєнні є МиГ-29 і МиГ-31. Надходять Су-57. [ ВПС РФ ]      



    Виникає закономірне питання: на який тип потрібно замінити українські 
Су-24, -25, -27, МиГ-29, Л-39? Аналіз останніх досліджень і публікацій показує, що це можуть бути шведський Гріппен, або китайський J-15В, або бразильський Супер Тукано. При цьому доведеться заплатити ще й за повну заміну всієї системи ремонту й технічного обслуговування цих літаків. До того ж ні перший, ні другий, ні третій, не спроможні протидіяти важким винищувачам РФ, адже й Гріппен і J-15B є легкими винищувачами з завищеною вартістю як літака так і експлуатації (Гріппен 80 млн. $) як для їхніх бойових можливостей (J-15B 15 млн. $). Навчально-бойовий L-15 спроектований свого часу КБ Яковлєва. Тому КНР платить рояліті РФ за кожен збудований літак, що є наразі неприйнятним фактом для України. [  ] 






    Винищувачі типу Тайфун, Рафаль, F-15, F-22, F-35 можуть успішно збивати важкі винищувачі РФ родини Су-27. Проте через те, що Україна за понад 25 років від дня відновлення державності ще й досі недостатньо очистилася як від постокупаційних впливів, так і від постокупаційних кадрів, то закупити ці винищувачі досить проблемно не лише з фінансових, а головне, з політичних причин. 
    Зрозуміло, що симетрична протидія агресору методом створення своїх аналогів російських і американських винищувачів, як це робить Китай з J-15, J-20, J-31, у таких умовах також проблемна як технологічно, так і переважно фінансово. Значно простішою, дешевшою й цілком реалістичною є симетрична протидія агресору методом неліцензійного копіювання його ж техніки МиГ-29, чи Су-27.
Якщо розглянути винищувач як суму складників, що формують не лише його технічний обрис, а й тактичні спроможності, то можна описати такій підхід формулою:
С=К1+К2+К3+К4+К5+К6+К7+К8....
де
С - сума всіх характеристик, що дорівнює 100%
К1 - наприклад коефіцієнт аеродинамічної досконалості
К2 - наприклад коефіцієнт інтегрування з наземними системами
К3 - наприклад коефіцієнт досконалості бортового ракетного озброєння
К4 - наприклад коефіцієнт досконалості бортового радіоелектронного обладнання
К5 - наприклад коефіцієнт максимальної швидкості польоту
К6 - наприклад коефіцієнт технологічних можливостей українського військово-промислового комплексу
К7 - наприклад коефіцієнт застосування технологій СТЕЛС
К8 - наприклад коефіцієнт вартості.
Застосування запропонованої вище формули полягає в збільшенні одного коефіцієнта коштом інших і навпаки з одночасною емпіричною оцінкою кожного варіанта за критерієм вартість-ефективність.
Тому одним із можливих прийнятних і найдешевших рішень може бути один із варіантів запропонованої формули у вигляді асиметричної відповіді. 
    Асиметричність може полягати в:
1) К8 створенні вельми бюджетного по ціні тактичного літака, котрого військовий бюджет України може оплатити в достатній кількості для заміни паку Су-24, Су-25, Су-27, МиГ-29, Л-39;
2) К2 застосуванні вже готових технічних рішень і систем як для зменшення вартості тактичного літака так і для надання йому технічної можливості знищувати важкі винищувачі агресора;
3) К3 створенні нової тактики бойового застосування бортового озбро'ння для тактичного літака, що надасть змогу знищувати важкі винищувачі агресора.
    Адже військово-промисловий комплекс (ВПК) України для цього має всі ключові технології: створення й будівництва літаків, турбореактивних двоконтурних двигунів (ТРДД), радолокаційних станцій (РЛС), засобів зв'язку й передачі даних, зенітно-рактних комплексів (ЗРК), ракет повітря-повітря великої дальності польоту з прямоточними повітряно-реактивними двигунами, засобів радіотехнічної розвідки (РТР) тощо. [Виставка Зброя  безпека-2019 ]
    Тому, відповідно до вищевикладеної формули, якщо перекласти з мови цифр і коефіцієнтів, то текстово сформульованим варіантом забезпечити перспективними тактичними літаками Збройні Сили Повітряних Сил України для протидії агресії з повітря може бути: 
1) Закупка кількох сотень відносно дешевих, спрощеної конструкції, легких, дозвукових тактичних літаків у варіанті літаючих платформ, носіїв ракет повітря-повітря (повітря-земля, повітря-море), на кшталт концептуального польського ЕМ-10 Bielik;




2) Готовим технічним рішенням є вже існуюча й розгорнута мережа наземних РЛС і ЗРК, котра вже об'єднана автоматичною системою управління "Ореанда",  що може передавати інформацію на борт тактичного літака про траекторію польоту, ціль, місце й час запуску ракети, дані для її головки самонаведення й наводити її на ціль. [ ] Тобто асиметрична відповідь буде полягати в інтегруванні тактичного літака в систему вже готових технічних рішень протиповітряної оборони й ЗРК, за які не потрібно платити чи створювати заново, для його бойового застосування як платформи, носія ракет повітря-повітря з виявленням цілей наземними засобами, цілевказанням і наведенням ракет (підсвітка цілей) також із землі. У цьому випадку можливе також втілення концепції повітряного старту зенітних ракет, що перебувають на озброєнні, і які може підняти тактичний літак. Ракети також можуть бути запущені автономно як по візуально видимий цілі (теплові), так і за даними встановленої для інтеграції з АСУ "Ореанда" бортової станції РТР по виявленій повітряній цілі противника за межами візуальної видимості (радіолокаційні). 
      Одним з таких літаків з потрібними тактико-технічними характеристиками може бути запропонований технічний обрис перспективного навчально-бойового літака для Збройних Сил Повітряних Сил України: [   ]  


ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОЇ ПІДГОТОВКИ ВІЙСЬКОВИХ ЛЬОТЧИКІВ ПОВІТРЯНИХ СИЛ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

https://aeroabc.blogspot.com/2020/01/blog-post_2.html







низькоплан, адже на відміну від середньоплана й високоплана у низькоплана в місці з'єднання фюзеляжа й крила має бути сформована зона підвищеної міцності конструкції, що дає змогу встановити, наприклад, підфюзеляжний підвісний багатозамковий утримувач озброєнь;
усе озброєння має бути розміщено лише на одному підфюзеляжному підвісному багатозамковому утримувачі озброєнь, наприклад, двох Р-73, або чотирьох ФАБ-50 або двох ФАБ-100, або однієї ФАБ-250, або однієї Р-27, або однієї перспективної ракети повітря-повітря великої дальності польоту з прямоточним повітряно-реактивним двигуном тощо;   
бортовий крупнокаліберний кулемет може бути інтегрований теж у підфюзеляжний підвісний багатозамковий утримувач озброєнь;
можливий демонтаж підфюзеляжного підвісного багатозамкового утримувача озброєнь зможе перетворити літак на його демілітаризовану, цивільну версію;   
крім основного режиму посадки з малою швидкістю, такий літак може бути  розрахований, також, і для відпрацювання режиму посадки з підвищеною швидкістю, що, як раніше було згадано, є надзвичайно важливо для якісної сучасної підготовки та перепідготовки льотчиків, адже  ці швидкості на посадці властиві, наприклад, тактичним літакам Повітряних Сил України Су-24, Су-27, МиГ-29; 
гальмівний парашут;
дозвуковий, максимальна приладова швидкість біля Землі до 1000 км/год;
один турбореактивний двигун, що забезпечує достатню тягоозброєність; 
екіпаж розташовано тандемом, кабіну оснащено катапультними кріслами;
інтер`єр передньої кабіни має інтер`єр бойового літака й забезпечує імітацію функціонування його приладів та системи озброєння;  
кабіна негерметична (як у Су-25);
крило помірної стрілоподібності з напливами в кореневій частині й інтегрованими баками для палива;
механізацію передньої крайки крила замінює конічна крутка, це буде сприяти попередженню кінцевих відривів на великих кутах атаки; 
проста за конструкцією механізація задньої крайки крила може бути в разі необхідності (наприклад недостатньої поперечної керованості на великих кутах атаки) використана як флаперони; 
ножиці стабілізатора можуть виконувати також роль штатних органів поперечного управління;
розрахований на польоти з кутами атаки до 30° та навіть більше;
пряме управління без бустерів, адже літак дозвуковий;
повністю електричний борт;
антилазерне покриття скла кабіни;
розвинена віртуалізація може імітувати значну кількість бойових завдань.
3) Його невеликі розміри, мала ефективна відбивна поверхня (ЄВП), політ на малій висоті утруднять виявлення його бортовими РЛС Су-27-57, МиГ-31.
    Критичним для такої тактики застосування тут є питання відстані, на якій тактичний літак може бути виявленим бортовою РЛС й атакований винищувачем противника перш, ніж наш літак встигне запустити по ньому свої ракети й вийти з бою. Ця відстань залежить від величини ЕВП нашого літака. Особливо спереду-зверху й збоку-зверху. Тому зменшити ЕВП тактичного літака може дотримання основних вимог технології СТЕЛС ще на етапі проектування: паралельні основні лінії конфігурації, відсутні прямі кути, пласкі грані фюзеляжу тощо.
Також може бути застосована конфігурація фюзеляжу з пласкими гранями типу літаюче крило великої товщини як у літака FMX-4. [   ] Металізація склення кабіни льотчика, екранування першої ступіні компресора ТРДД, спеціальна фарба тощо додатково дадуть змогу подальшої мінімізації ЕВП. 




    Тактика застосування буде полягати в тому, що кілька сотень таких тактичних літаків з низькою ЕВП, розосереджених по всій території України на польових аеродромах й автодорогах, при застосуванні маловисотного повітряного старту ракет і взаємодії з ЗРК, набудуть спроможні знищувати сучасні важкі винищувачі, тактичні літаки, вертольоти, безпілотники й крилаті ракети агресора, а також зможуть діяти автономно як по візуально видимий цілі тепловими ракетами, так і за даними встановленої під час інтеграції бортової станції РТР по виявленій повітряній цілі противника за межами візуальної видимості радіолокаційними ракетами.
Така літаюча платформа може успішно застосовувати по наземним (морським) цілям керовані ракети повітря-земля (повітря-море) й не входити в зону ураження ЗРК противника. Адже, як показав досвід АТО, перенасичена ЗРК окупована територія стала недоступною для застосування Збройними Силами Повітряних Сил України керованих і некерованих засобів ураження з малих висот і відстаней з борту Су-24 й Су-25.
    Можна оцінити й вартість. Двигун АІ-222-25Ф коштує 2.500.000 мільйонів американських доларів. Плюс планер і обладнання, бортова станція РТР. 
З описаного вище технічного обрису зрозуміло, що запропонований тактичний літак повинен бути достатньо спрощений і компактний, щоб його можна було серійно виготовляти навіть на приватних авіапідприємствах України. До того ж залучення й фінансування приватних авіапідприємств на конкурсі зі створення перспективного тактичного літака сприятиме розв'язанню цієї задачі в стислі терміни.
Якщо підсумувати вищеописане, врахувати крайню бюджетність проекту, можливість його фінансування коштом продажу авіаційної техніки, яку ще можна продати, необхідність швидко вирішити проблему, то це може бути тактичний літак на основі глибоко модернізованого L-39: двигун АІ-222-25Ф, українська електроніка, станція РТР, спроможність підняти крилату ракету "Нептун", ракети повітря-повітря тощо. На кшталт L-159:



Його можна серійно виготовляти на українських авіазаводах. При цьому не доведеться заплатити ще й за повну заміну всієї системи ремонту й технічного обслуговування цих літаків, адже вона в нас уже є.
Схожими за технічними характеристиками є італійський ЕМВ-339, або тактичний літак виробництва США “Скорпіон” тощо. 
     
Тому такий технічний обрис тактичного літака може розглядатися лише як своєчасне й бюджетне рішення, що з усуненням постокупаційних явищ як у системі влади, так і в кадровій політиці, може бути підкріплене створенням винищувача наступного покоління в кооперації з країнами НАТО. 

Немає коментарів:

Дописати коментар

HTML/JavaScript